"Перлина біля моря"... Мабуть, небагато серед мешканців України, Росії, та й інших колишніх "союзних республік" знайдеться тих, хто б не знав, що під цим псевдонімом ховається славнозвісна Одеса. Місто, у яке закохуються його гості, а городяни трепетно називають "мамою". Місто рибалок і куплетистів, оспіване у піснях, осередок неповторного гумору, воно подарувало нам безліч жартів, анекдотів, просто "фразочок", які беззмінно супроводжуються епітетом "одеський" та щирим сміхом. Про Одесу можна говорити дуже довго і, завжди буде що сказати. Однак про все по-порядку.
27 травня 1794 року Російська імператриця Катерина II підписала указ про облаштування берегів Хаджибейської затоки і про будівлю порту. У вересні того ж року під керівництвом графа Суворова розпочалося будівництво міста. Спочатку не більше 30 кам'яних будинків було вибудовано уздовж затоки. Склад зброї, склади, а також госпіталь і карантин були побудовані першими Хаджибейськими мешканцями: солдатами, козаками і моряками Дерибасівського флоту. У 1795 році фортеця була перейменована в Одесу. Згідно з однією з легенд перший мер міста, Дерибас, який виріс у Франції, але віддано служив Росії, вирішив побудувати там нове місто, "щоб було гарнішим від Парижа". З перших днів існування воно гордо обіцяло бути таким самим красивим, як і Північна Пальміра – Санкт-Петербург і тому місто на Чорному морі стали називати Пальмірою Південною... Чорноморський Вавилон, Маленький Париж, Столиця Півдня, - яких тільки епітетів не марнували стосовно Одеси. І недаремно. Міста практично ще не було, але приїжджі, що спостерігали забивання перших портових паль, уже пророкували йому блискуче майбутнє, ніби прогнозуючи народження щасливого "золотого міста".
Одеса відома своїми культурними традиціями і прекрасною архітектурою. Ретельно сплановані, замощені вулиці, передові для свого часу системи водопостачання і каналізації виділяли Одесу серед інших міст Росії. Багато художників, письменників і вчених зробили свій внесок у розвиток і популяризацію міста. Серед них - Мечников, Пирогов, Мендєлєєв, Пушкін, Бунін. Усі вони жили в Одесі. Одеський театр опери, другий за красою у Європі після Віденського, чув спів Шаляпіна і Собінова, бачив виступи Чайковського і Римського-Корсакова.
Чимале значення для становлення Одеси зіграло і те, що на чолі міста в XIX столітті перебував цілий ряд енергійних і талановитих адміністраторів, які розуміли його потенційні можливості і сприяли розвитку інфраструктури (Рішельє, Воронцов, Левашов, Строганов, Новосєльський, Коцебу, Маразлі). В Одесі жили і приїжджали працювати письменники (Купрін, Бунін), художники, артисти, формувалися прекрасні колекції картин (збори Руссова, Брайкевича, М.М.Толстого). Мережа середніх навчальних закладів, Новоросійський університет, музичні і художні училища готували нову інтелігенцію, багатонаціональний склад населення сприяв взаємозбагаченню культур різних народів і формував культурне тло Одеси.
До Одеси можна потрапити трьома шляхами: звичайно ж, морем, повітрям та найдоступнішою для простих смертних залізницею. Якщо ви оберете морський шлях (подорожуючи, приміром, з Криму, Миколаєва чи Херсону), то винагородою вам буде цілюще морське повітря та краса пейзажів. Під час вояжу залізницею вам може пощастити веселуна-одесита, який розважатиме вас протягом усієї дороги та розповість чимало цікавого про своє місто. Та ось ви уже влаштувалися і прагнете вражень. Вперед! Звичайно ж славетної Дерибасівської вам оминути не дадуть, а також Приморський бульвар та Потомькінські сходи. До речі, спеціально для тих, хто із задоволенням переглядав чи переглядає комедію "Дежа вю", одразу за спиною Дюка Рішельє знаходиться однойменний з комедією ресторан. На особливу увагу заслуговує меню (воно, до речі продається) – таких "веселих" страв ви ще не куштували!
Вартий уваги також і „Гамбрінус” – знаменитий шинок, у якому з часів заснування Одеси збиралися моряки з усього світу, щоб "перехилити пару кухлів пива" та послухати чи й самим розповісти морських байок.
- 
- 
- 
- 
- 
-
-
-
- 
- 
- 
