“Алупка – це свята святих Південного берега Криму, це саме серце його. Уся принадність його краси, уся його дика разючість, уся розкіш фарб і форм, як у фокусі, зосереджена в Алупці. Хто знає Алупку – той знає Південний берег Криму в його самих типових і самих дорогоцінних рисах” – саме такими рядками охарактеризував славнозвісний курорт відомий російський письменник, краєзнавець Євген Марков.
Дійсно, природа щедро обдарувала цей куточок кримської землі. Неповторна краса морського узбережжя, мальовничі обриси гір, рясна зелень, чисте й цілющий повітря створюють тут особливі умови для відпочинку.
Всю принадність колишньої Таврії здавна оцінили й російські вельможі. В різні роки їм належали майже всі найкращі палаци Криму. Навіть Микола ІІ, останній з російських царів, полюбляв милуватися морськими краєвидами кримської Лівадії.
Можливо, перебування в Англіїї дуже вплинуло на смаки графа, бо для проектування палацу був обраний саме англійський архітектор Едуард Блор, який втім жодного разу не був в цій місцевості. За проектом Блора, кожен корпус Алупкинского палацу нагадує певну епоху в англійській архітектурі - від веж феодального замку XІ-XV століть з їхніми оборонними стінами до вишуканого будинку головного корпусу, побудованого в єлизаветинському стилі. Здається, що палац будувався не в XІ ст., а протягом багатьох сторіч.
Зовні увесь палац нагадує міцну фортецю, північне крило якої має риси похмурого англійського абатства, південне (зі сторони моря) навпаки нагадує веселе, відкрите житло індійського раджі. Таким чином палацовий комплекс увібрав в себе найкращі риси західного та східного декору, став символом єднання двох різних культур.
Найгарнішим місцем палацу є незвичайна арка південного фасаду, що нагадує вхід в індо-мусульманську мечеть. Якоїсь величавої таємничості надає вигрануваний на ній напис арабською мовою: "Немає переможця, крім аллаха", котрий повторюється на стінах арки шість разів. Втім, це тільки елемент декору. За побажанням графа, біля південного фасаду головного корпусу були споруджені широкі кам'яні сходи, на яких встановлені мармурові леви, придбані в майстерні італійського скульптора Джовані Боннані.
Вишукано облаштована Ситцева кімната з чудовими живописом Щедріна, Чернецова, Айвазовского. Далі, Мала вітальня, або Китайський кабінет, вестибуль, Блакитна вітальня. Переходом із Блакитної вітальні в парадну їдальню служить Зимовий сад, в якому серед зелені знаходиться безліч декоративних мармурових скульптур.
В Парадній їдальні – найбільшій в палаці залі – в настінні рами вмонтовані чотири монументальних панно відомого французького художника Гюбера Робера. З полірованого діабазу виточені каміни, чудернацькі орнаментом прикрашені буфети, оригінальні канделябри, настінні бра. Справжні шедеври західноєвропейського живопису XV-XVІІІ століть знаходяться в більярдній.
Окрему увагу заслуговувала бібліотека Воронцова, яка свого часу була найбільшою у всій Росії. Вона нараховувала 25 тисяч книг, виданих на багатьох європейських мовах, з історії, географії, мистецтва, філософії, економіці, астрономії, мореплаванню, сільському господарству.
У парку, розбитому садівником Карлом Кебахом нараховується понад двохсот видів дерев. Серед них пальми і лаври, кипариси і маслини, магнолія і платани, калина вічнозелена і рідкісне південноамериканське дерево - араукарія.... Розбито парк у пейзажному стилі, що не спотворює, а доповнює природу, до якої мов і не торкалася рука людини. Все зроблено з умілим використанням скупчень кам'яних хаосів, гірських джерел, доісторичної флори.
Прибережне шосе поділяє парк на Верхній і Нижній. Верхній парк буквально насичений природними родзинками: суворими кам'яними хаосами і дзеркальними ставками, фрагментами природного південного лісу і різновидами прекрасних екзотичних дерев. Усі вони мають поетичні назви: Місячний камінь, Малий і Великий хаоси, Форельне, Дзеркальне і Лебедине озеро, Платанової, Сонячної, Контрастної, Каштанової галявини.
Нижній парк насаджений у стилі італійських садів епохи Відродження - "Фонтан сліз", що представляє собою варіант знаменитого Бахчисарайського фонтана, оспіваного Пушкіним, фонтан "Раковина", джерела "Котяче око ", "Чайний будиночок", скеля Айвазовского і, нарешті, тераса левів.
- 
- 
- 
- 
- 
-
-
-
- 
- 
- 
